Імбир — багаторічна трав’яниста рослина з сімейства Імбирні, у якого всі вегетативні органи і насіння містять ефірні масла зі специфічним ароматом.
Сьогодні головні виробники — Індія і Китай, Вирощують його також в Японії, Західній Африці, Нігерії, Аргентині, Бразилії, Австралії, на Цейлоні і Барбадосі.

В 100 гр імбиру міститься: 9 г — білка, 6 г — жиру, 59 г — вуглеводів, 12 г — харчові волокна.

Склад імбиру багатий вітамінами і мінералами. Найбільше він насичений вітамінами групи B, C, PP. Дуже високий вміст вітаміну E. З мінералів — кальцій, магній, калій, фосфор, залізо, цинк і ін.
Аромат імбиру обумовлений ефірними маслами що в ньому містяться, а смак — цінгеролом. Також в прянощі містяться ліпіди, таніни, амінокислоти, цукор, крохмаль, смоляна кислота і живиця.

Сушений імбир гостріше свіжого, тому перед вживанням його рекомендується вимочувати (одна чайна ложка сушеного імбиру дорівнює одній столовій ложці натертого свіжого імбиру).

У кулінарії імбир в основному додають в солодкі страви — печива, пудинги, торти, кекси, мармелад, желе і т.д. У Китаї, Індокитаї, Бірмі та Англії популярно варення чоу-чоу — з імбиру з апельсиновою кіркою. Імбир надає тонкий присмак супів — фруктовим, м’ясним, з квасолі і картопляного, а також соусів, дичини, всім видам страв з рису. У суміші з сіллю вживається для примастки сирів, виробів з м’яса, риби, вареної курки, смаженого м’яса і овочів. Дуже приємний смак імбир надає смаженій свинині, печеної качці і грибам. М’ясо не тільки стає ароматним, але і м’яким.

У тісто імбир додають під час замісу, або наприкінці. При тушкуванні м’яса — за 20 хвилин до готовності, а в компоти, кисілі, пудинги та інші солодкі страви — за 2-5 хвилин до готовності. У соуси додавати його потрібно після того, як вони вже приготовлені. Імбиру кладуть досить багато — 1 грам на 1 кілограм тіста або м’яса.